Парапульпарні штифти: у чому особливість
У стоматологічній практиці часто зустрічаються ситуації, коли зуб зруйнований повністю або пошкоджено значну його частину. Відновити такий зуб дуже тяжко, але можливо. Для цього застосовуються парапульпарні (внутрішньоканальні) штифти.
Придбати парапульпарні штифти різних типів можна в інтернет-магазині «Стоматкомплект». Компанія пропонує багатий вибір стоматологічних матеріалів, інструментів та обладнання від провідних виробників з усього світу.
Особливості парапульпарних штифтів
Штифти – це спеціальні конструкції у формі стрижня, що встановлюються не в канали зубного кореня, а в дентинну тканину, щоб надійно закріпити композиційний пломбувальний матеріал.
Для виробництва можуть застосовуватись такі матеріали:
- титан;
- сплави золота;
- нержавіюча сталь;
- метали, вкриті спеціальними полімерами.
Ключова особливість парапульпарних штифтів полягає в тому, що вони надають можливість відновлення зуба навіть у складній ситуації. При цьому не потрібно встановлювати ортопедичні конструкції. Пломбувальний матеріал міцно фіксується на штифті. При цьому відновлений зуб може витримувати тривалі високі навантаження.
Показання до застосування
Парапульпарні штифти використовуються для відновлення зруйнованого зуба. При цьому випадок може бути як простим, так і складним, коли природних тканин практично не залишилося.
Штифти встановлюють у таких випадках:
- Зруйновано коронкову частину фронтального зуба. Ікла та різці піддаються дуже високим навантаженням, особливо в процесі відкушування твердої їжі. Найчастіше відколюється кутова або ріжуча частина зубної поверхні.
- Наслідки травми, внаслідок якої порушилася цілісність одного чи кількох зубів.
- Значне каріозне ураження зуба, при якому утворюються глибокі порожнини та руйнується емаль.
Але, щоб встановити штифт, має бути достатня кількість дентинної тканини. Якщо її шар дуже маленький, надійно зафіксувати пін не вийде. У таких ситуаціях варто вдатися до нарощування кісткової тканини. Для фіксації мембрани в процесі нарощування використовують спеціальні маленькі піни.
Процедура встановлення
Перед операцією проводиться чищення та пломбування каналів, щоб надалі не виникло запалення.
Потім виконуються такі дії:
- Встановлення штифта у тверду зубну тканину.
- Фіксація цементним складом.
- Остаточне відновлення зуба композиційним матеріалом.
Переваги та недоліки використання штифтів
До основних переваг методики можна віднести:
- Можливість застосування навіть у складних випадках.
- Відсутня необхідність встановлення імплантату.
- Корінь не порушується.
- Виключається ризик розвитку алергії.
- Можна підібрати відповідний штифт під будь-який клінічний випадок завдяки їхньому широкому розмаїттю.
- На слизові оболонки ротової порожнини не чиниться дратівлива дія.
- Тривалий термін служби (близько 10 років).
- Доступна вартість.
Але зазвичай пацієнти вибирають інші методи відновлення зубів. Це зумовлено естетичним чинником. Металева конструкція трохи видніється через композитний матеріал, що негативно позначається на естетичності, тому при відновленні фронтальних зубів бажано застосовувати коронки.
